Трусов оцінив “золото” зі світовим рекордом у 50 м вільним стилем на Паралімпіаді
Українець Андрій Трусов став золотим призером Паралімпійських ігор-2024. У фінальному запливі на 50 метрів вільним стилем він, поставивши світовий рекорд, виграв золоту медаль у класі S7.
Перед “золотим” запливом Паралімпійських ігор-2024 Трусов мав “срібну” серію у Парижі: став призером на дистанціях 100 метрів на спині, 200 м комплексним стилем та 400 м вільним стилем. Ба більше: плавець фінішував другим ще й у запливі на 100 метрів брасом, однак у підсумку був дискваліфікований.
У фіналі Трусов зумів покращити свій результат й поставити новий світовий рекорд у дисципліні — 26.38 секунд. Найближчий переслідувач Карлос Даніель Серрано Сарате з Колумбії відстав від українця на 1.22 секунди.
Після фінального запливу на 50 м у вільному стилі Андрій Трусов ексклюзивно для Суспільне Спорт поділився емоціями після перемоги зі становлення світового рекорду, а також розповів, кому присвячує цю медаль.
Про враження від “золота” зі світовим рекордом у фіналі
“Емоції не передати словами. Вони просто переповнюють. Тим паче зі світовим рекордом — це взагалі. Світовий рекорд — неочікуваний, покращився дуже добре. Саме цього я й хотів від цих змагань. Тому емоції переповнюють. Задоволений собою, тим, на скільки мене підготували”.
Про фактор війни та “нейтральних” спортсменів
“Всі ЗМІ запитували, як я себе почуваю, як мені це вдалося [виграти “золото” зі світовим рекордом]. Я всім нагадував, що в нашій країні йде війна. На жаль, “нейтральні” спортсмени потрапляють на подіум — з ними не те, що на одному п’єдесталі не хочеться стояти — повітрям не хотілося б дихати.
Всім ЗМІ казав, що це дуже важка для мене перемога, бо тут і переживання, і постійні стреси, ховання десь у підвалах, постійні переживання за себе та за сім’ю. Зараз, перебуваючи [на Паралімпіаді] отримуємо не дуже гарні новини з нашого дому [України]. Співчуваю всім тим, хто постраждав від обстрілів у Полтаві”.
Про те, кому завдячує участі на Паралімпіаді
“Давав багато інтерв’ю, але жодного разу не сказав, що дійсно вдячний тим людям, що нас захищають. Бо якби не вони, то ми не змогли б приїхати, напевно, оскільки нам не було б, де тренуватися. Низький уклін”.
Про важливість медалі для плавця
“Ця медаль, напевно, кожного українця. Не лише моя. Кожного українця, який вболівав за мене, нашу команду. Кожного хлопця та дівчини, які захищають нас на фронті. Дуже важка перемога”.
