Лузан: Коли їхали в Токіо на Олімпіаду, це була більше дитяча мрія
Українські веслувальниці Людмила Лузан і Анастасія Рибачок прокоментували здобуття срібної медалі Олімпійських ігор у каное-двійці на дистанції 500 метрів.
– Для вас по сприйняттях, по емоціях, яка відмінність цього срібла від того, що було у Токіо?
Рибачок: «Якщо чесно, зараз більш емоційно. Більше того, хочеться плакати від щастя, тому що це друга Олімпіада, мене посадили в цю двійку назад після декрету з розрахунком на те, що ви – двійка, яка претендує на медалі.
І так хотілося всім довести, що це зробили не дарма, щоб у мене повірила і напарниця, і тренери, і мій чоловік з батьками. Тобто дійсно для мене ця медаль – на вагу, напевно, максимального золота.
Скільки моїх знайомих зараз на фронті, вони пишуть моєму чоловіку, що дуже переживають за нас, дуже вболівають – навіть у нульовій точці. І це не може нас не мотивувати, це навпаки додає нам такої сили».
Лузан: «Ми коли їхали в Токіо, це була така ще більш дитяча мрія, ми такі ще наївні, хочемо перемоги, хочемо цих змагань. Зараз ми відчували дійсно цю велику відповідальність перед нашою країною, нашими захисниками.
Нам хотілося якнайкраще виступити, щоб підняти прапор. Звісно, хочеться, щоб залунав гімн, хочеться, щоб про Україну говорили, що ми незламні, ми боремося в цих умовах, ми будемо доводити, що Україна є і завжди буде. І дійсно ця медаль дуже важлива для нас, для нашої країни, і ми неймовірно щасливі».
