Литвиненко: під кінець сутички вже не вистачало сил
Українська дзюдоїстка Єлизавета Литвиненко прокоментувала свій виступ на Олімпійських іграх у Парижі.
– Що не вийшло, щоб потрапити у бронзовий фінал?
– Я не знаю, що не вийшло. Не можу зараз сказати.
– Два поспіль матчі – і дві поспіль червоні картки. З чим це пов’язано, чому так стається?
– Це спорт, тут усе залишається, тому я не можу сказати, з чим це пов’язано.
– Це ваша перша Олімпіада. Які залишилися враження?
– З однієї сторони, гарні, а з іншої – не дуже. Тому такі змішані відчуття.
– Сьогодні вболівали за вас. Можливо ви чули вигуки?
– Так, дякую.
– Це допомагало?
– Звісно, це допомагало, тому що коли ти відчуваєш підтримку – це завжди допомагає.
– В принципі, у нас дзюдо – медальний вид спорту, дуже були надії. Це десь тиснуло, що чекають всі медалей?
– Дзюдо – медальний вид спорту? Ну, мабуть, так (сміється).
– Даша Білодід – як локомотив спорту. Минулого разу вона здобула медаль. Цього разу всі від неї чекали, взагалі від дзюдо.
– Ну, це дзюдо. Тут падають усі, тому я нічого не можу сказати.
– Як взагалі вам рівень суперників?
– З усіма суперниками ми бачилися до цього. Рівень суперників я не можу оцінити, тому що всі підводяться до Олімпійських ігор. Я не можу оцінити це.
– Як фізично себе почували? Були сили?
– Так, але, мабуть, під кінець сутички вже не вистачало.
– Намагалися більше дихати чи на що більше робили нахил, аби вдавалося атакувати?
– Більше нахил, мабуть, щоб забрати захват від неї та тільки на шидо, тому що в неї теж було 2 картки.
– Ви ще дуже молода спортсменка. Чи є у вас мрія і на наступну Олімпіаду приїхати?
– Так, мрія є – все ж таки поїхати з Олімпіади з нагородою, – сказала Литвиненко.